ЛІТУРГІЙНЕ ЖИТТЯ НА ПАРОХІЇ

Преосвященний владика Венедикт (Алексійчук)

Літургійне життя на парохії^*

Літургійна молитва — джерело та ісповідування життя Церкви

Кожне літургійне богослужіння, - оскільки воно є ділом Христа-священика і його Тіла, яким є Церква, - є найвищою мірою священнодіянням, якого дієвій силі жодна чинність Церкви не може дорівняти ані тим самим способом, ані тим самим ступенем (Конституція про Святу Літургію, 7). Цим реченням отці ІІ Ватиканського собору підсумовують розділ Конституції про Святу Літургію, у якому говорять про дієву присутність Христа у різноманітті літургійного життя Церкви.

Літургійне богослужіння є не лише запрошенням Бога до спілкування з Ним і уможливлення цього спілкування через символи наших літургійних обрядів та текстів, але чимось набагато глибшим і таїнственним — запрошенням до участі у вічному і всеохоплюючому житті Пресвятої Тройці. У Таїнстві Свого Воплочення, у Стражданні, Хресній Смерті та Воскресінні Христос став для людини центром її богослужбового життя. Літургійне богослужіння — це зустріч з Богом людини, яка через Таїнства християнського втаємничення “у Христа хрестилася, у Христа зодягнулася”, це зустріч і спілкування Сина Божого із його небесним Отцем. У літургії звершується таїнство нашого відкуплення, і звершення цього таїнства відбувається на знак для тих, хто має увірувати в єдинородного Сина Божого: Літургія, якою «звершується діло нашого Відкуплення», ... головною мірою спричиняється до того, щоб вірні і своїм життям висловили та й іншим виявили Христове таїнство і дійсну істоту правдивої Церкви, ... і то так, щоб те, що в ній є людське, зміряло до Божого та йому підпорядковувалося, видиме — невидимому, діяльність — контемпляції, теперішнє — будучому царству, до якого ми зміряємо. Тим то Літургія не лише тих, що є в Церкві, повсякденно будує на святий храм у Господі, на Боже житло в Дусі … , але воднораз дивним способом скріплює їхні сили на проповідування Христа і таким чином являє Церкву тим, що поза нею, як підняте знамено народам, під яким зберуться в одне розкинені діти Божі, аж поки не буде одне стадо й один Пастир. (Конституція про Святу Літургію, 2).) Таким чином літургія стає місцем явління Бога у цьому світі і церкви як явління Царства Божого.

ДОГМАТИКИ ВІСЬМОХ ГЛАСІВ

Догматики вісьмох гласів[1]

Догматики (δογματικα) належать до головних гимнів недільної літургії, в яких представлена богословська сутність воскресіння на тлі загальної історії спасіння і особливо воплочення. Вісім догматиків у вісьмох гласах великої вечірньої тематично близькі вісьмом догматикам у вісьмох гласах малої вечірньої, проте останні, незважаючи на свою богословську і поетичну виразовість, практично втратили своє значення. У слов'янській рукописній традиції вони теж фактично не представлені.

Догматики вважаються творінням видатного богослова і релігійного поета часів боротьби за культ ікон Йоана Дамаскина, який діяв між серединою 7 і серединою 8 століть в монастирі св. Сави поблизу Єрусалиму, Окремі фрази догматиків нагадують святкові гомілії та богословські трактати Дамаскина (наприклад, догматик 8 гласу); це є ще одним доказом на підтвердження його авторства.

ПІСНЕСПІВИ РІЗДВА ХРИСТОВОГО

У розділ "Літургійна музика" додано тексти кількох стихир Передсвяття Різдва Христового.

Період літургійного року, який передує святу Христового Різдва, має особливий колорит, зумовлений особливими богослужбовими піснеспівами. Починаючи від свята Входу в Храм Пресвятої Богородиці у богослужіння добового кола, зокрема вечірні та утрені, поступово входять передріздвяні стихири, які говорять про наближення великого таїнства - земного народження Сина Божого.

У літургійних пісенних джерелах нашої Церкви - рукописних ірмологіонах 17-18 ст. - знаходимо особливі наспіви для кількох таких самогласних стихир. Однією з них є стихира 6-го гласу "Вертепе, красуйся", яку співають на вході під час великої вечірні з литією на свято свт. Миколая, архиєпископа Мир Лікійських, а також на вечірні Неділі перед Різдвом - св. Отців. 

Інший піснеспів - "Се время приближися спасенія нашего" - стихира 2-го гласу, яка співається на вечірні у Навечер’я Різдва.
А у сам день Різдва Христового на литії співають чудесний піснеспів "Ликуют ангели".
Стихира 6-го гласу "Слава во вишніх Богу" є одним із центральних піснеспівів утрені свята. 
Святкова Різдвяна стихира Входу великої вечірні з Літургією св. Василія Великого "Августу єдиноначальствующу на земли"

ДОГМАТИ ВОСЬМИ ГЛАСІВ

У розділ "Літургійна музика" додано тексти догматів восьми гласів в адаптації Андрія Протопсалта.

Догмати - богородичні піснеспіви, названі так Йоаном Дамаскином (+745 г.), який, згідно із переданням, є їх творцем. У них разом із похвалою Божої Матері викладено догматичне вчення про особу Ісуса Христа, передусім про Його Воплочення та поєднання у Ньому двох природ - людської і божественної. Догмати є частиною служб Октоїха. Їх співають наприкінці стихир на “Господи воззвах” (на “... і нині”):
а) у воскресні дні;

б) на богослужіннях свят з великим славослов’ям;
в) у п’ятниці в день віддання чергового гласу.

Ієрейський молитвослов українською мовою з 1933 р.Б.

У розділ літургійні джерела додано один із перших перекладів ієрейського молитвослова в УГКЦ. Переклад був зроблений о.Ярославом Левицьким.
Ярослав Левицький (1878 - 1961) - український греко-католицький священик, церковний діяч і публіцист; доктор богослов'я, професор, а 1934/35 і 35/36 навчальних роках - декан Теологічного виділу Богословської Академії у м. Львові; редагував часописи «Нова Рада», «Нива», «Основа».

З під його пера вийшло ряд публікацій: «Перші українські проповідники і їх твори», «Теорія церковної вимови (Гомілетика)», книжки, брошури і статті на суспільно-релігійну та політичну тематику. Перекладав Святе Письмо Нового Завіту.

 

Міжнародна наукова конференція «Аd fontes liturgicos»

25-26 жовтня у Прешові (Словаччина) відбулась щорічна конференція «Аd fontes liturgicos», у якій взяли участь викладачі філософсько-богословського факультету УКУ, зокрема д-р Михайло Петрович, д-р Ігор Василишин, о. д-р Василь Рудейко та ліц. Максим Тимо.

Це вже третя жовтнева конференція, яку спільно організовують Папський університет Івана Павла ІІ у Кракові, Український католицький університет та греко-католицький богословський факультет Прешовського університету.

Вужча тема цьогорічної конференції «Літургійний рух як наслідок повернення до джерел» заохотила науковців до дослідження і представлення літургійних рухів у Польщі, Словаччині та Україні, здебільшого у період, який передував ІІ Ватиканському соборові, та коротко після нього. Особливо цікавим був досвід порівняння критеріїв літургійного оновлення та методів його впровадження у контексті східної (Словаччина, Україна) та західної (Польща) літургійних традицій.

Конференція "Джерела сучасного літургійного життя УГКЦ"

Патріарша літургійна комісія провела науково-практичну конференцію, присвячену статусу нормативних літургійних джерел УГКЦ

У Світлий Четвер 19 квітня у приміщенні Українського Католицького Університету відбулася науково-практична конференція «Джерела сучасної літургійної традиції УГКЦ», організована Патріаршою літургійною комісією, львівською архиєпархіяльною літургійною комісією та секцією літургійного богослов’я УКУ. Ця вже традиційна для пасхального часу літургійна конференція, зібрала науковців та студентів літургійного богослов’я, як також і ширше коло зацікавлених тематикою сучасного літургійного життя УГКЦ.

Після спільної молитви Пасхальних Часів зі вступним словом до присутніх звернувся голова Патріаршої літургійної комісії владика Венедикт (Алексійчук). Він наголосив, що завданням всіх літургістів є досліджувати літургійну традицію, цінувати її та поглиблювати її розуміння передусім для практичної молитви. Зокрема владика відзначив, що «богослужбові тексти ніколи не писалися за письмовим столом; найперше вони є вираженням досвіду Бога. Богослужбова традиція ніколи не залишається сталою, вона постійно розвивається». Ряд доповідачів представили огляд та аналіз статусу, богословського значення та актуальності літургійних артикулів Берестейської Унії, Замойського та Львівського соборів.