понеділок, 11 травня 2015 р.

Науково-практична конференція "Проблематика рубрик Служебника УГКЦ"

28-го травня 2015 р. у приміщенні філософсько-богословського факультету УКУ (Львів, вул. Хуторівка 35а) відбудеться науково-практична конференцію на тему “Проблематика рубрик Служебника УГКЦ”. Конференцію організовує Партіарша літургійна комісія УГКЦ. Співорганізатором конференції також є кафедра літургійного богослов’я УКУ. Завданням конференції є озвучення і дискусія питань, які стосуються особливостей уставних вказівок при звершенні богослужінь Служебника, зокрема при звершенні євхаристійних богослужінь св.Йоана Золотоустого та св.Василія Великого.
Поштовхом до проведення конференції присвяченій цій тематиці стало заохочення Постійного Синоду УГКЦ до створення нового перекладу Служебника українською мовою.

понеділок, 6 квітня 2015 р.

«НА ВІКИ ВІЧНІ» ЧИ «НА ВІКИ ВІКІВ»?

«на віки вічні» чи «на віки віків»?
У богослужбових книгах УГКЦ в останні десятиліття зустрічаємо 2 варіанти перекладу грецького виразу «εἰς τοὺς αἰῶνας τῶν αἰώνων»: «на віки вічні» і «на віки віків». Останнім часом, однак, щораз то більше поширюється варіант «на віки вічні». Такий переклад викликає щонайменше 5 застережень:
1. Як це пояснити з точки зору звичайної філософської логіки? Якщо один вік є вічним, безконечним, то коли після нього мав би настати наступний вічний вік, адже той перший вік ніколи не закінчується? Виходить, що ці «вічні віки» мали би існувати якось одночасно паралельно? А це уже щось нагадує єресь гностицизму перших століть християнства; гностики навчали про пари еонів, які, нібито, паралельно існують.
2. Як це пояснити з богословської точки зору? Новий Завіт навчає про 2 віки: «вік цей»[1] і «вік будучий»[2]. По-грецьки «цей» передається вказівним артиклем або ж додатком «νν», а «будучий» – «ἐκεῖνος, μέλλοντας, ἐρχόμενος». Саме таке біблійне богослов’я виражено у Символі віри: «Προσδοκῶ ἀνάστασιν νεκρῶν. Καὶ ζωήν τοῦ μέλλοντος αἰῶνος. Ἀμήν» (Очікую воскресення мертвих і життя будучого віку. Амінь).
3. Як це погодити із свято-отцівською традицією? Наприклад, у Василія Великого, Бесіди на Шестоднев читаємо: «Бо за нашим вченням відомий і той невечірній день, який не має наступництва і є нескінченний, який у Псалмоспівця найменовано восьмим (Пс. 6:1), бо він є поза цим седмичним часом. Тому чи назвеш його днем чи віком, висловиш одне й те ж поняття; чи скажеш, що це день або що це стан, завжди він один, а не багато; чи найменуеш його віком, він буде єдиний, а не множинний»[3].
4. Спроба пояснити цю фразу можливостями перекладу грецького родового відмінку, здається, також невдала, бо вислів «εἰς τοὺς αἰῶνας τῶν αἰώνων» первісно походить з єврейської, а не з грецької. А у єврейському оригіналі вирази «εἰς τὸν αἰῶνα», «εἰς τοὺς αἰῶνας» і їм подібні здебільшого мають «ôlām», «ôlāmîm» (вічність, eternity)[4]. До єврейських виразів «цар царів» (найвищий цар), «пісня пісень» (найкраща пісня) ніхто не застосовує правила грецького родового відмінку, бо ми б отримали абсурдні переклади на кшталт: «царський цар», «пісенна пісня».
5. Варто порівняти з іншими перекладами. У грецькій тут не стоїть прикметник «αἰώνιος» (вічний), але вираз «εἰς τοὺς αἰῶνας τῶν αἰώνων». По-латині: in saecula saeculorum, по-слов’янськи: во віки віков, по-польськи: na wieki wieków, по-італійськи: nei secoli dei secoli, по-французьки: dans les siècles des siècles і т.д.
Пропонуємо вилучити з богослужбового вжитку і з катехизму фразу «на віки вічні», замінивши її «на віки віків».
Ієрм. Онуфрій (Олег Кіндратишин)
Святоуспенська Унівська Лавра





[1]        Мт 12,32; 13,22-49; 24,3; 28,20; Лк 20,34; Рм 12,2; 1Кр 1,20; 2,6, 8; 3,18; 10,11; 2Кр 4,4; Гл 1,4; Еф 1,21; 2,2; 1Тм 6,17; Тит 2,12
[2]        Мт 12,32; Мк 10,30; Лк 18,30; 20,35 Еф 1,21; Єв 6,5
[3]        Святитель Василий Великий Беседы на Шестоднев. Беседа 2. О том, что земля была невидима и неустроена.
[4]        Вираз «εἰς τοὺς αἰῶνας τῶν αἰώνων» зустрічаємо 18 разів у Новому і 3 рази у Старому Завіті. НЗ: Гал 1,5, Фил 4,20, 1Тим 1,17, 2Тим 4,18, Євр 13,21, 1Пет 4,11, Од 1,6; 1,18; 4,9; 4,10; 5,13; 7,12; 10,6; 11,15; 15,7; 19,3; 20,10; 22,5; СЗ: Тов 14,15, 4Мак 18,24 (апокриф у додатку до LXX), Пс 83,5 (згідно LXX). Оскільки Тов 14,15, 4Мак 18,24 не існує по-єврейськи, а Пс 83,5 перекладено довільно, то грецький текст виводимо з таких виразів як «εἰς τὸν αἰῶνα», «εἰς τοὺς αἰῶνας» і подібних: Бт 3,22 і багато ін.

пʼятниця, 20 лютого 2015 р.

Жива парохія – місце зустрічі Слова у Таїнстві

Свящ.Василь Рудейко,
доктор богослов’я
Жива парохія – місце зустрічі Слова у Таїнстві
У стратегічному пастирському посланні блаженішого Святослава «Жива парохія – місце зустрічі з живим Христом» відразу впадає в око, що значення Божого Слова та значення літургійної молитви органічно взаємопов’язані. Справді, для християнина будь-якої традиційної християнської конфесії Слово і Таїнство абсолютно не мисляться одне без одного і оживлення конкретної спільноти мусить передбачати, а можливо і починатися із оновлення саме цих складових духовного життя.