Служіння Літургії в умовах війни

Всечесні співбрати! 

У служебнику Слуги Божого Митрополита Андрея Шептицького (Львів 1929, сс. 287-288, сс. 290-291) існують деякі вказівки, які можуть бути частково достосовані до наших воєнних обставин.

"Якщо церква і престол є освячені, але від випадку під час якогось бунту скроплена людською кров'ю чи від удару зброєю, чи рукою, чи чогось іншого, або якоюсь тілесною нечистотою на підлозі осквернена буде, хай ієрей ніяк не осмілюється служити, доки звичайне з архиєрейським благословенням очищення буде. Хто цим нехтує, той згрішить і буде підлеглий архиєрейському покаранню.

Якщо ці випадки вже при початій Літургії стануться перед Великим входом, хай перестане ієрей служити і, споживши хліб і вино як благословенні, але не як Тіло і Кров Христові, бо ще не освячені, хай роздягнеться зі священної одежі і хай вийде, Служби не звершивши. Якщо ж це станеться по Великому вході, хай не перестане, але звершить почату Божу Службу. По цьому хай не осмілиться служити знову, доки благословенням єпископським через звичні для цього молитви буде очищене і освячене те місце.

Якщо церква від навали поганської, або від насилля єретиків або відступників осквернена буде, або якщо явний єретик там похованим буде, хай не осмілиться ієрей служити, доки з особливого єпископського благословення не очистить і за звичаєм церкву не буде освячено. Хто ж без благословення служити осмілюється, той згрішить і буде підлеглий єпископському покаранню.

(...)

Якщо під час того, як ієрей служить, нападуть вороги, або чужинці, єретики, або погани і вбивці, і ніяк Служба звершитися не може, хай споживе Святе, щоб не зосталося на наругу і потоптання нікчемним вбивцям. Сам же хай втікає, коли може; коли ж не відступить, краще вчинить, бо якщо вбитим буде, мученицький вінець прийме.

Коли ж хто захоче, принижуючи віру святу, вбити ієрея, що служить, то ієреєві ніяк не належить відступити від служіння, але звершити його, хоч би й убивство йому витерпіти доведеться; коли бо тоді вбитим буде, то до мучеників залічений буде.

Якщо під час того, як ієрей служить Божественну Службу, церква загориться, або від бурі чи чого іншого верх почне падати, хай обережно з антимінсом візьме Святе і хай вийде з церкви та на іншому достойному місці на тому ж антимінсі хай звершить Божественну Службу, почавши від того місця, з якого, виходячи, припинив її."

Велика вдяка о.Івану Дутці за переклад текстів та дозвіл опублікувати їх на сайті ПЛК

АРТИКУЛИ, НА ЯКІ ЗГОДИ ПОТРЕБУЄМО ВІД ПАНІВ РИМЛЯН, ПЕРШ НІЖ ДО ЄДНОСТІ З ЦЕРКВОЮ РИМСЬКОЮ ПРИСТУПИМО

Людина і світ. — 1996. — №1-2. — С. 34-38.

Берестейська унія, 400-річчя якої відзначатиметься цього року, є однією з найбільш складних проблем української історіографії. Редакційна пошта засвідчує, що дискусія навколо Берестя — попри чотирьохсотлітню віддаленість події — ще не стала справою суто академічною. Громадсько-політичні суперечки щодо передумов, характеру й наслідків Берестейської унії точитимуться, очевидно, ще довго. При цьому дуже важливо знати, про що, власне, ми сперечаємося. Отже, рубрику «До 400-ліття Берестейської унії» в ювілейному 1996 році ми відкриваємо текстом умов цієї унії, які були затверджені руськими ієрархами. Переклад і примітки Наталки ГОЛОВАТОЇ.

Часослов 24-х часів

Священик Руслан Грех завершив озвучення всього циклу Часослова 24-х часів. 
Моліться на спасіння душ Ваших!
7:00 Час1
8:00 Час 2
Продовження Часів у рубриці Спів
Про Часослов 24 - х часів 
Молитися неустанно це як? Над цією заповіддю апостола Павла поламав собі голову не один християнин.
Продовження читати тут...

ПРО СВЯТКУВАННЯ НЕДІЛІ (митрополит Андрей)

ПРО СВЯТКУВАННЯ НЕДІЛІ

(Один з декретів Собору 1942. р. читаний на підготовній сесії).

Божий закон, що приписував святкування суботи, був даний давно перед Мойсеєвим законом. Мойсей говорить про цей закон так, що без сумніву припи­сує йому дуже давне існування; навіть можна б думати про його установу вже в раю. Значення цього закону в св. Письмі величне. Це свято не тільки пригадує сотворения, але є наче б памятником сотворення і обов’язків, випливаючих із со­творення Це також памятник вічного спасения. Ввійти в Господній супокій в су­боту значить у св. Письмі стільки, що спастися на віки (Євр. IV. 1—2 і там на­ведені та пояснювані уступи св. Письма).

День Господнього супочинку, святий савват, це також пам'ятник, знак і символ завіту — умови між Богом і людьми. Тим-то і старинність тої установи, мряка передвічної традиції та глибина якогось бездонного таїнства, повного ве­ликих і майже недоступних значень, надавали савватові таке важливе значення. Святкування суботи — це визнавання культу, належного єдиному Всевишньому Богові; осквернення суботи — це відступство від Бога; в святкуванні Господ­нього супокою — ціла релігія перед потопом і перед Мойсеєм. Упродовж довгих, століть це один приказ, одне жадання Бога, тому воно стільки разів і з таким на­тиском повторюване у всіх книгах Мойсея. В тому слові міститься все, що від людей Богові належиться, і все, що Бог обіцює людям та чого від них жадає.

Ієрейський молитвослов українською мовою з 1933 р.Б.

У розділ літургійні джерела додано один із перших перекладів ієрейського молитвослова в УГКЦ. Переклад був зроблений о.Ярославом Левицьким.
Ярослав Левицький (1878 - 1961) - український греко-католицький священик, церковний діяч і публіцист; доктор богослов'я, професор, а 1934/35 і 35/36 навчальних роках - декан Теологічного виділу Богословської Академії у м. Львові; редагував часописи «Нова Рада», «Нива», «Основа».

З під його пера вийшло ряд публікацій: «Перші українські проповідники і їх твори», «Теорія церковної вимови (Гомілетика)», книжки, брошури і статті на суспільно-релігійну та політичну тематику. Перекладав Святе Письмо Нового Завіту.