вівторок, 9 квітня 2019 р.

Місяцеслов УГКЦ: перспективи оновлення

Кафедра літургійних наук ФБФ УКУ 
у співпраці із 
Патріаршою літургійною комісією УГКЦ
запрошують на 
щорічну науково-практичну конференцію

Місяцеслов УГКЦ: перспективи оновлення

Науково-практична конференція на літургійну тематику у Світлий четвер проводиться Кафедрою літургійних наук та Патріаршою літургійною комісією вже кілька років поспіль. Вона присвячена важливим аспектам літургійного життя як УГКЦ зокрема, так і Вселенської Церкви в цілому. Її учасниками є представники Патріаршої Літургійної комісії УГКЦ, викладачі та працівники Кафедри літургійних наук та інших кафедр Філософсько-богословського факультету УКУ, студенти ліценціатських, магістерських та бакалаврських програм, а також всі, хто цікавиться літургійною тематикою. 
Цьогорічна конференція на тему "Місяцеслов УГКЦ: перспективи оновлення" присвячена питанням літургійного календаря, та пов'язаних із ним викликів нашої церкви відбудеться у Світлий Четвер 2 травня 2019 року у Патріаршому центрі "Благовіщення" (м.Львів вул.Хуторівка 35б). 
Конференція розпочнеться засіданням голів єпархіальних літургійних комісій о 10:00. 
Від 11:00 до 14:00 буде виголошено ряд доповідей присвячених згаданим питанням.  
Серед запрошених доповідачів будуть зокрема 
Тарас Шманько, Данило Ґаладза, Максим Тимо, Ігнатія Гаврилик. 
Очолить конференцію голова Патріаршої літургійної комісії преосв.Венедикт.

субота, 5 січня 2019 р.

«Христос з небес - стрічайте!»


Кожне велике християнське свято є дуже багатогранним, багатим на смисли, які годі побачити і відкрити для себе без того, щоб зупинитися і вдумливо присвятити час для пізнання своєї християнської віри. У повній мірі це стосується і свята Різдва Христового. Улюблене всіма,  оповите численними народними традиціями це свято несе в собі передовсім важливий зміст для розуміння нашої християнської віри: Бог став оповитий пеленами як дитина тому, що ми є для Нього улюбленими дітьми. Цій величній святковій події присвячена літургійна поема, що складається з 9 пісень - Канон Різдва. ЇЇ автором вважається талановитий християнський поет і богослов Косма Маюмський. Він розвиває тему свята, пояснює її поетично-музичними засобами, запрошуючи нас насолодитися духовним святкуванням. Основними рисами мови канону є творче використання різноманітних біблійних подій, цитат, образів з додаванням пояснень і тлумачень цих подій, цитат і образів християнськими авторами. Канон таким чином вишукано поєднує в собі Біблію, Традицію Церкви і поетично-музичне мистецтво.
Зміст події Різдва Христового розкривається тут в кількох напрямках:
  • біблійно-історичному: в Різдві Христа сповнюються Божі обітниці для Свого народу, провіщені через пророків і праведників. Прихід Христа має універсальне значення і знаменує собою нову еру в історії людства.
  • богословсько-символічному: в Різдві Христа звершується спасіння і оновлення людини і світу. Прихід Сина Божого є “задля нас, людей, і нашого ради спасіння”. Вертеп, ясла, зоря - все це “символи”, які допомагають нам входити в Таїнство - явління Бога у плоті (пор. 1 Тим. 3, 16).  
  • літургійно-молитовному: в Різдві Христа відбувається наша зустріч з Ним, наше оновлення і просвічення “тут і тепер”. Літургійні тексти звучать у теперішньому часі, бо “Христос рождається” у понадчасовомову “днесь”. Церква молитовно оспівує не історичну подію, а таїнство, в яке входить кожен, хто вірує.  

понеділок, 31 грудня 2018 р.

Літургійна молитва — джерело та ісповідування життя Церкви

Кожне літургійне богослужіння – оскільки є ділом Христа-Священика та його Тіла, тобто Церкви, – є найвищою мірою священнодіянням, і жодне інше діяння Церкви не рівняється з його дієвістю ні значенням, ні ступенем (Конституція про Святу Літургію (далі КСЛ), 7). Цим реченням отці ІІ Ватиканського собору підсумовують розділ Конституції про Святу Літургію, у якому говорять про дієву присутність Христа у різноманітті літургійного життя Церкви.
Молитва церкви – місце богоявління
Літургійне богослужіння є не лише запрошенням Бога до спілкування з Ним і уможливлення цього спілкування через символи наших літургійних обрядів та текстів, але чимось набагато глибшим і таїнственним — запрошенням до участі у вічному і всеохоплюючому житті Пресвятої Тройці. У Таїнстві Свого Воплочення, у Стражданні, Хресній Смерті та Воскресінні Христос став для людини центром її богослужбового життя. Літургійне богослужіння — це зустріч з Богом людини, яка через Таїнства християнського втаємничення “у Христа хрестилася, у Христа зодягнулася”, це зустріч і спілкування Сина Божого із його небесним Отцем. У літургії звершується таїнство нашого відкуплення, і звершення цього таїнства відбувається на знак для тих, хто має увірувати в єдинородного Сина Божого: «Літургія … тих, хто “всередині”, щоденно будує на святий храм у Господі, на житло Бога в Дусі, “до міри повного зросту повноти Христа”, то водночас вона чудесним чином укріплює їхні сили для проповідування Христа і так показує Церкву тим, хто “зовні”, як знамено, підняте для народів,  щоб розсіяні діти Божі збиралися в одне, аж поки не буде “одне стадо й один Пастир”». (К СЛ 2). Таким чином літургія стає місцем явління Бога у цьому світі і церкви як явління Царства Божого.

понеділок, 16 квітня 2018 р.

БУДЬМО ДОБРИМИ САДІВНИКАМИ!


Андрій СОДОМОРА


БУДЬМО ДОБРИМИ САДІВНИКАМИ!


А всім нам вкупі на землі 

Єдиномисліє подай 
І братолюбіє пошли.
Т.Шевченко. “Молитва“

Гляньмо на дерево, що є втіленням найглибшого єднання з землею, символом природи взагалі. Своєю постаттю - від кінцівки кореня до зеленого верхів’я - воно нагадує нам: що глибше - то више. Якщо хочемо сягнути духовних висот через Слово (хіба маємо інший шлях?) - не втрачаймо нагромадженої в ньому енергії поколінь. Навіть коли пам'яті не зостається (згадаймо “Книгу Еклезіастову”), то енергія у словах таки зберігається. Бо чому ж тоді “...серце б’ється, ожива, як їх почує”?..
Згадаймо наші коляди. В чому їх неповторний чар? Тільки у мелодії? Звісно, ні. Може, у “змісті”? Теж ні: знаємо їх напам’ять. Їхній чар - у Слові. Саме у тому Слові, що його пишемо з великої літери; у Слові небуденному, молитовному, глибинному, святому; у Слові, що нагромадило в собі могутню душевну й духовну енергію поколінь, або, якщо мовою літературознавства, велику “викликувальну” силу (англійський термін evocativeness).