понеділок, 17 березня 2014 р.

ПРО СВЯТКУВАННЯ НЕДІЛІ (митрополит Андрей)



ПРО СВЯТКУВАННЯ НЕДІЛІ
(Один з декретів Собору 1942. р. читаний на підготовній сесії).
Божий закон, що приписував святкування суботи, був даний давно перед Мойсеєвим законом. Мойсей говорить про цей закон так, що без сумніву припи­сує йому дуже давне існування; навіть можна б думати про його установу вже в раю. Значення цього закону в св. Письмі величне. Це свято не тільки пригадує сотворения, але є наче б памятником сотворення і обов’язків, випливаючих із со­творення Це також памятник вічного спасения. Ввійти в Господній супокій в су­боту значить у св. Письмі стільки, що спастися на віки (Євр. IV. 1—2 і там на­ведені та пояснювані уступи св. Письма).
День Господнього супочинку, святий савват, це також пам'ятник, знак і символ завіту — умови між Богом і людьми. Тим-то і старинність тої установи, мряка передвічної традиції та глибина якогось бездонного таїнства, повного ве­ликих і майже недоступних значень, надавали савватові таке важливе значення. Святкування суботи — це визнавання культу, належного єдиному Всевишньому Богові; осквернення суботи — це відступство від Бога; в святкуванні Господ­нього супокою — ціла релігія перед потопом і перед Мойсеєм. Упродовж довгих, століть це один приказ, одне жадання Бога, тому воно стільки разів і з таким на­тиском повторюване у всіх книгах Мойсея. В тому слові міститься все, що від людей Богові належиться, і все, що Бог обіцює людям та чого від них жадає.