свящ.Василь Рудейко
Кілька питань щодо Божественної Літургії Передшеосвячених Дарів
Із Служебника Варлаама Хутинського 1211р |
Час
Великої Чотиридесятниці є особливим під багатьма оглядами. У традиційних
християнських церквах це час переосмислення власних поглядів на своє життя й на
особисте християнство. Це час приготування до найбільшого із свят усього
християнського світу – свята Воскресіння Христового. Свято Воскресіння є
джерелом віри християн і, водночас, сповненням їх остаточного очікування –
входження у радість Воскреслого, участі вже тут і тепер у вічності Його життя.
Для
літургійного життя Церкви час Великої Чотиридесятниці є, у прямому сенсі цього
слова, поверненням до джерел. Принцип збереження давніх молитовних традицій
саме у періоді, який передує святу Воскресіння відкрив ще на початку минулого
століття німецький дослідник Антон Баумштарк.[1]
Згідно із цим принципом, у часі особливих літургійних періодів, серед яких
Великий піст займає чи не найголовніше місце, богослужіння зберігають більш
давні молитовні структури та тексти, які у інші періоди були замінені
пізнішими, інколи менш цікавими і автентичними елементами
та структурами. У кожному разі постові богослужіння є ближчими до його витоків,
аніж їх щоденні форми.