Літургійна молитва — джерело та ісповідування життя Церкви

Кожне літургійне богослужіння – оскільки є ділом Христа-Священика та його Тіла, тобто Церкви, – є найвищою мірою священнодіянням, і жодне інше діяння Церкви не рівняється з його дієвістю ні значенням, ні ступенем (Конституція про Святу Літургію (далі КСЛ), 7). Цим реченням отці ІІ Ватиканського собору підсумовують розділ Конституції про Святу Літургію, у якому говорять про дієву присутність Христа у різноманітті літургійного життя Церкви.

Молитва церкви – місце богоявління

Літургійне богослужіння є не лише запрошенням Бога до спілкування з Ним і уможливлення цього спілкування через символи наших літургійних обрядів та текстів, але чимось набагато глибшим і таїнственним — запрошенням до участі у вічному і всеохоплюючому житті Пресвятої Тройці. У Таїнстві Свого Воплочення, у Стражданні, Хресній Смерті та Воскресінні Христос став для людини центром її богослужбового життя. Літургійне богослужіння — це зустріч з Богом людини, яка через Таїнства християнського втаємничення “у Христа хрестилася, у Христа зодягнулася”, це зустріч і спілкування Сина Божого із його небесним Отцем. У літургії звершується таїнство нашого відкуплення, і звершення цього таїнства відбувається на знак для тих, хто має увірувати в єдинородного Сина Божого: «Літургія … тих, хто “всередині”, щоденно будує на святий храм у Господі, на житло Бога в Дусі, “до міри повного зросту повноти Христа”, то водночас вона чудесним чином укріплює їхні сили для проповідування Христа і так показує Церкву тим, хто “зовні”, як знамено, підняте для народів,  щоб розсіяні діти Божі збиралися в одне, аж поки не буде “одне стадо й один Пастир”». (К СЛ 2). Таким чином літургія стає місцем явління Бога у цьому світі і церкви як явління Царства Божого.

ХРИСТОС - ДЖЕРЕЛО ЛІТУРГІЙНОЇ МОЛИТВИ ЦЕРКВИ

Преосв. Венедикт Алексійчук

Христос — джерело літургійної молитви

Таїнство Христа

Молитовний досвід християн позначений досвідом таїнства Христа. Для своїх послідовників Христос не є далеким Богом, для якого необхідні посередники. Він — незбагненний Бог — стає людиною, щоб бути ближчим до неї, адже вона все ще втікає, почувши голос Бога, який прогулюється Едемським садом. Таким чином, Він сам стає нашим посередником: Один бо є Бог, і один Посередник між Богом та людьми, людина Христос Ісус, що дав Самого Себе на викуп за всіх (1Тим 2,5-6). Це низходження Бога-Слова в особі Ісуса Христа є об’явленням пратаїнства нашого спасіння, яке Церква ісповідує, викликуючи у день Христового Різдва: Таїнство дивне бачу і вражаюче, небом — вертеп, престолом херувимським — Діва, ясла — вмістилищем, у якому незбагненно возліг Христос Бог. Христос своїм народженням, життям, стражданням, смертю і воскресінням завершив і об’явив для нас план нашого спасіння. У Старому Завіті таїнством називається саме цей незбагненний Божий задум нашого спасіння. У дусі цього ставрозавітнього значення таїнства проповідував також апостол Павло. Для нього “таїнство” є цілісним планом спасіння людства і світу, схованим у глибинах премудрості Божої та об’явлений тим, які готові Його прийняти. Воно не є пов’язане із якимись конкретними обрядами, але є таїнством Христа — Його спасительною дією у світі. План Божого спасіння був роджений у глибинах Божества і явлений у Христі та його євангелії.

ЛІТУРГІЙНЕ ЖИТТЯ НА ПАРОХІЇ

Преосвященний владика Венедикт (Алексійчук)

Літургійне життя на парохії^*

Літургійна молитва — джерело та ісповідування життя Церкви

Кожне літургійне богослужіння, - оскільки воно є ділом Христа-священика і його Тіла, яким є Церква, - є найвищою мірою священнодіянням, якого дієвій силі жодна чинність Церкви не може дорівняти ані тим самим способом, ані тим самим ступенем (Конституція про Святу Літургію, 7). Цим реченням отці ІІ Ватиканського собору підсумовують розділ Конституції про Святу Літургію, у якому говорять про дієву присутність Христа у різноманітті літургійного життя Церкви.

Літургійне богослужіння є не лише запрошенням Бога до спілкування з Ним і уможливлення цього спілкування через символи наших літургійних обрядів та текстів, але чимось набагато глибшим і таїнственним — запрошенням до участі у вічному і всеохоплюючому житті Пресвятої Тройці. У Таїнстві Свого Воплочення, у Стражданні, Хресній Смерті та Воскресінні Христос став для людини центром її богослужбового життя. Літургійне богослужіння — це зустріч з Богом людини, яка через Таїнства християнського втаємничення “у Христа хрестилася, у Христа зодягнулася”, це зустріч і спілкування Сина Божого із його небесним Отцем. У літургії звершується таїнство нашого відкуплення, і звершення цього таїнства відбувається на знак для тих, хто має увірувати в єдинородного Сина Божого: Літургія, якою «звершується діло нашого Відкуплення», ... головною мірою спричиняється до того, щоб вірні і своїм життям висловили та й іншим виявили Христове таїнство і дійсну істоту правдивої Церкви, ... і то так, щоб те, що в ній є людське, зміряло до Божого та йому підпорядковувалося, видиме — невидимому, діяльність — контемпляції, теперішнє — будучому царству, до якого ми зміряємо. Тим то Літургія не лише тих, що є в Церкві, повсякденно будує на святий храм у Господі, на Боже житло в Дусі … , але воднораз дивним способом скріплює їхні сили на проповідування Христа і таким чином являє Церкву тим, що поза нею, як підняте знамено народам, під яким зберуться в одне розкинені діти Божі, аж поки не буде одне стадо й один Пастир. (Конституція про Святу Літургію, 2).) Таким чином літургія стає місцем явління Бога у цьому світі і церкви як явління Царства Божого.