понеділок, 31 грудня 2018 р.

Літургійна молитва — джерело та ісповідування життя Церкви

Кожне літургійне богослужіння – оскільки є ділом Христа-Священика та його Тіла, тобто Церкви, – є найвищою мірою священнодіянням, і жодне інше діяння Церкви не рівняється з його дієвістю ні значенням, ні ступенем (Конституція про Святу Літургію (далі КСЛ), 7). Цим реченням отці ІІ Ватиканського собору підсумовують розділ Конституції про Святу Літургію, у якому говорять про дієву присутність Христа у різноманітті літургійного життя Церкви.
Молитва церкви – місце богоявління
Літургійне богослужіння є не лише запрошенням Бога до спілкування з Ним і уможливлення цього спілкування через символи наших літургійних обрядів та текстів, але чимось набагато глибшим і таїнственним — запрошенням до участі у вічному і всеохоплюючому житті Пресвятої Тройці. У Таїнстві Свого Воплочення, у Стражданні, Хресній Смерті та Воскресінні Христос став для людини центром її богослужбового життя. Літургійне богослужіння — це зустріч з Богом людини, яка через Таїнства християнського втаємничення “у Христа хрестилася, у Христа зодягнулася”, це зустріч і спілкування Сина Божого із його небесним Отцем. У літургії звершується таїнство нашого відкуплення, і звершення цього таїнства відбувається на знак для тих, хто має увірувати в єдинородного Сина Божого: «Літургія … тих, хто “всередині”, щоденно будує на святий храм у Господі, на житло Бога в Дусі, “до міри повного зросту повноти Христа”, то водночас вона чудесним чином укріплює їхні сили для проповідування Христа і так показує Церкву тим, хто “зовні”, як знамено, підняте для народів,  щоб розсіяні діти Божі збиралися в одне, аж поки не буде “одне стадо й один Пастир”». (К СЛ 2). Таким чином літургія стає місцем явління Бога у цьому світі і церкви як явління Царства Божого.

понеділок, 16 квітня 2018 р.

БУДЬМО ДОБРИМИ САДІВНИКАМИ!


Андрій СОДОМОРА


БУДЬМО ДОБРИМИ САДІВНИКАМИ!


А всім нам вкупі на землі 

Єдиномисліє подай 
І братолюбіє пошли.
Т.Шевченко. “Молитва“

Гляньмо на дерево, що є втіленням найглибшого єднання з землею, символом природи взагалі. Своєю постаттю - від кінцівки кореня до зеленого верхів’я - воно нагадує нам: що глибше - то више. Якщо хочемо сягнути духовних висот через Слово (хіба маємо інший шлях?) - не втрачаймо нагромадженої в ньому енергії поколінь. Навіть коли пам'яті не зостається (згадаймо “Книгу Еклезіастову”), то енергія у словах таки зберігається. Бо чому ж тоді “...серце б’ється, ожива, як їх почує”?..
Згадаймо наші коляди. В чому їх неповторний чар? Тільки у мелодії? Звісно, ні. Може, у “змісті”? Теж ні: знаємо їх напам’ять. Їхній чар - у Слові. Саме у тому Слові, що його пишемо з великої літери; у Слові небуденному, молитовному, глибинному, святому; у Слові, що нагромадило в собі могутню душевну й духовну енергію поколінь, або, якщо мовою літературознавства, велику “викликувальну” силу (англійський термін evocativeness).

вівторок, 3 квітня 2018 р.

Ukrainian Greek Catholic Church Singing Conference


Save the date!
All cantors, singers, choir directors, faithful, and all interested are invited to the
First Annual Ukrainian Greek Catholic Church Singing Conference (UGCCSingCon) organized by the 
Patriarchal Liturgical Commission and hosted by the St. Josaphat Ukrainian Catholic Eparchy in Parma


Friday, October 5, 2018 to Sunday, October 7, 2018
Pokrova Ukrainian Greek Catholic Church

Contact: plc.ugcc@gmail.com 

Practical workshops (English), fellowship, and common liturgical prayer (English, with Ukrainian and Church Slavonic) 

More information coming soon!

пʼятниця, 23 березня 2018 р.

Конференція про оновлення молитовника для вірних


Літургія Церкви є діалогічним дійством, у якому всіх запрошено брати участь.
Вірні не є лише спостерігачами, вони співтворять літургію разом із священиками та ангельськими хорами, співслужачи у Дусі Святому Христові у Його відвічному піснеспіві на прославу Бога Отця. 



четвер, 15 березня 2018 р.

АРТИКУЛИ, НА ЯКІ ЗГОДИ ПОТРЕБУЄМО ВІД ПАНІВ РИМЛЯН, ПЕРШ НІЖ ДО ЄДНОСТІ З ЦЕРКВОЮ РИМСЬКОЮ ПРИСТУПИМО

Людина і світ. — 1996. — №1-2. — С. 34-38.
Берестейська унія, 400-річчя якої відзначатиметься цього року, є однією з найбільш складних проблем української історіографії. Редакційна пошта засвідчує, що дискусія навколо Берестя — попри чотирьохсотлітню віддаленість події — ще не стала справою суто академічною. Громадсько-політичні суперечки щодо передумов, характеру й наслідків Берестейської унії точитимуться, очевидно, ще довго. При цьому дуже важливо знати, про що, власне, ми сперечаємося. Отже, рубрику «До 400-ліття Берестейської унії» в ювілейному 1996 році ми відкриваємо текстом умов цієї унії, які були затверджені руськими ієрархами. Переклад і примітки Наталки ГОЛОВАТОЇ.

середа, 7 березня 2018 р.

ЩЕ РАЗ ПРО ВИСОКИЙ СТИЛЬ У МОВІ БОГОСЛУЖІННЯ


Дискусії, викликані змінами у мові Богослужіння та молитви, - це не дозвільні бесіди про особисті смаки чи вподобання. Йдеться про спільне для всіх, об’єктивне - про потужний пласт архаїзмів (отже, й діалектизмів), що впродовж віків активно функціонують у нашій мові, культурі взагалі. Саме він, той пласт, дає нам щасливу змогу відрізняти врочисте від буденного, вічне - від минущого, інформативне - від почуттєвого, поверхове - од глибокого. І то не лише у релігійній сфері, а й на всіх інших рівнях: народної пісні, афористики, обрядовості тощо.

середа, 21 лютого 2018 р.

ІНСТРУКЦІЯ ЗАСТОСУВАННЯ ЛІТУРГІЙНИХ ПРИПИСІВ КОДЕКСУ КАНОНІВ СХІДНИХ ЦЕРКОВ


ІНСТРУКЦІЯ ЗАСТОСУВАННЯ ЛІТУРГІЙНИХ ПРИПИСІВ КОДЕКСУ КАНОНІВ СХІДНИХ ЦЕРКОВ

ВСТУП
1.  Таїнство спасіння в історії та літургії
Отець, незбагненний та незмінний, об’явив людському роду своє таїнство, свій план любові, здійснений Сином у Святому Дусі заради спасіння людства. Під час творення Він покликав до існування всесвіт і зробив його прекрасним для людини, яку створив за своїм образом і подобою (пор.: Бут. 1, 26). І коли людина пізнала гіркий досвід гріха, Отець не зрікся її, а перев’язав їй рани своїм милосердям, даруючи спасіння і примиряючи з собою праотців, патріархів і праведників, увесь родовід вибраних через укладення союзу зі своїм народом.
Коли настала повнота часу, дією Святого Духа Слово стало тілом з Діви Марії, прийнявши в дівичому лоні людську природу. Живучи серед людей і звіщаючи словом і знаками Євангеліє Царства, Христос так полюбив Церкву, свою Обручницю, що віддав себе як найвищу жертву на хресті, щоб змити з неї будь-яку пляму і зодягнути її у красу і велич. У Пасхальному таїнстві Його смерті і воскресіння, Він, нова Пасха, жертва всепалення і священик, зілляв на Церкву кров і воду, символ святих таїнств, і зіслав на неї дар Святого Духа. Увійшовши ж у небесне святилище, Він заступається за людство (пор.: Євр. 7, 25). Відтоді Церква, як Його Обручниця і Його Тіло, крокує в часі і просторі, завжди єднаючись з небом і прямуючи до вічного шлюбу у сопричасті святих, ніколи не перестаючи кликати і взивати до Нього, аж до часу Його другого пришестя.