ГОЛОВНІ ПРАВИЛА СУЧАСНОГО ДУШПАСТИРСТВА (1941)

Цьогоріч святкуємо 130-ліття від дня народження Патріарха Йосифа Сліпого.

Серед його пастирського добробку нам залишилися «Головні правила сучасного душпастирства». Це своєрідна практична інструкція з часів Другої світової війни, розділена на 7 частин, яка на основі догматичного й морального богослов’я та канонічного права роз’яснює умови важности церковних таїнств і повноваження для їх уділення в умовах переслідувань чи заслання.

«Головні правила сучасного душпастирства» ще з 1940 р. підготували греко-католицьких священиків до умов Катакомбної Церкви, надаючи їм велику самостійність у душпастирському служінні, зумовлену потребою опіки над віруючими під час переслідувань і офіційної заборони Греко-Католицької Церкви в СРСР та в її державах-сателітах.

Щира вдяка науковому співробітнику Інституту Історії Церкви УКУ п.Світлані Гуркіній за дозвіл опублікувати текст "Правил" на нашому сайті

Джерело

ГОЛОВНІ ПРАВИЛА СУЧАСНОГО ДУШПАСТИРСТВА.

І. ЗАГАЛЬНІ ЗАВВАГИ.

Воєнні часи і ще більше нинішні умовини ставлять до душпастиря інші вимоги. Висувається на перше місце потреба пристосування правил із моральної теольоґії і права, на які він дотепер не звертав уваги і не мав навіть нагоди з ними зустрічатися в житті. Тому й не потребував пристосовувати їх у душпастирській практиці. Сучасне душпастирство вертає під деяким оглядом до первісних часів христіянства, у яких провідна думка “спасти душі”, висувалася наперед, і то у цілій своїй гостроті, а все інше уступало на другий плян. У тому напрямі і звернені повновласти дані Апостольським Престолом. Тому треба кожному священикові з ними зазнайомитися та пригадати собі межі важности священнодій, які закреслює доґматична і моральна богословія та право. Іншими словами, треба з’ясувати собі умови важности св. Тайн і зокрема повновластей, уділених Церквою, щоб не обтяжувати своєї совісти і не робити невиносимим Христового ярма для переслідуваних і пригноблених вірних. Завдання стає тим важчим, що мусимо узгляднювати не лише наших вірних, католиків, але і нез’єдинених, які терплять уже від десяток літ і простягають до нас благальну руку за поміччю. Назагал можна сказати, що повновласти Апостольського Престола дані на випадок унеможливлених зносин із своїм єпископом і заслання. Тому у нас душпастирство, доки можливо, повинно і мусить іти своїм ладом дальше, хоч уже тепер виринають деякі нові випадки, передусім із подружнього права, які треба розв’язувати на основі повновластей і про які буде бесіда пізніше.

ІІ. СВ. ТАЙНИ

Ціла вага душпастирської праці полягає в справуванні св. Тайн. При їх уділюванні Св. Отець дав дуже далеко йдучі повновласти і диспензи, яких загалом ще ніколи передше не уділяв. Їх належить заховати в тайні, хіба що повстало би згіршення, яке дасться усунути тільки їх виявленням. Перейдім зокрема кожну Тайну і звернім увагу на важніші точки. Очевидно, треба старатися взяти із собою часослов, требник і бодай малий служебник, бо ледви чи багато є таких, що знали би напам’ять усі найважніші молитви. Якщо хто знайшов би на засланні російські требники, може їх уживати, передусім требник митр. Петра Могили.

АРТИКУЛИ, НА ЯКІ ЗГОДИ ПОТРЕБУЄМО ВІД ПАНІВ РИМЛЯН, ПЕРШ НІЖ ДО ЄДНОСТІ З ЦЕРКВОЮ РИМСЬКОЮ ПРИСТУПИМО

Людина і світ. — 1996. — №1-2. — С. 34-38.

Берестейська унія, 400-річчя якої відзначатиметься цього року, є однією з найбільш складних проблем української історіографії. Редакційна пошта засвідчує, що дискусія навколо Берестя — попри чотирьохсотлітню віддаленість події — ще не стала справою суто академічною. Громадсько-політичні суперечки щодо передумов, характеру й наслідків Берестейської унії точитимуться, очевидно, ще довго. При цьому дуже важливо знати, про що, власне, ми сперечаємося. Отже, рубрику «До 400-ліття Берестейської унії» в ювілейному 1996 році ми відкриваємо текстом умов цієї унії, які були затверджені руськими ієрархами. Переклад і примітки Наталки ГОЛОВАТОЇ.

Обіжник Конгрегації для Східної Церкви "про неурочисті літургії і сослужіння"

СВ. КОНГРЕГАЦІЯ

для Східньої Церкви                                           Рим, 10. вересня 1941.

Ч.      прот. 1219/28.

ІІ. ОБІЖНИК

ДО УКРАЇНСЬКИХ ОРДИНАРІЇВ.

(Укр. переклад присланий з Риму).

В залученні до оцього письма, маю честь переслати Вашій Ексцеленції перші примірники літургійних книжок для Українців, напечатаних старанням Св. Конгрегації для Східньої Церкви та обіжник до Епархїяльних Епископів і Апостольських Ексархів, виданий цією ж Конгрегацією.

В літургійному обученні молоді треба відтепер придержуватися виключно рубрик, що містяться в цих книжках. Зрештою ці рубрики є ті самі, що в грецькому Евхологіоні Венедикта XIV., з деякими тільки поясненнями й узглядненням української традиції, подекуди старшої, чи то в тексті, чи в рубриках, — традиції, що була скрупулятно заховувана.

Обіжник Конгрегації для Східної Церкви про recensio ruthena

СВ. КОНГРЕГАЦІЯ

для Східньої Церкви                                           Рим, 10. вересня 1941.

Ч.      прот. 1219/28.

І. ОБІЖНИК

ДО УКРАЇНСЬКИХ ОРДИНАРІЇВ.

(Укр. переклад присланий з Риму).

Мило мені заслати Вашому Преосвященству по три примірники з тих літургійних книг візантійського обряду в старославянській мові, руської рецензії, що їх перевірено й видруковано вже за старанням сеї Св. Конгрегації, виконучи тим постанови їх Еміненцій Отців Кардиналів, ухвалені па Пленарному Засіданні дня 10. січня 1938 р. та затверджені Його Святістю Пієм XI. дня 15. того ж місяця.

Перша з цих книг — то витяг (в малому форматі) з Літургікона. себто Служебника, що містить Чин Вечірні й Утрені та ріжні Часи в році. Друга книга (в більшому форматі) містить Літургію св. Йоана Золотоустого. Третя, — то та сама Літургія в малому форматі.