Прийдіте, поклонімся і припадім… Значення поклонів та коліноприклонень

                                                       Едуард Бердник

«Прийдіте, поклонімся і припадім…»

Значення поклонів та коліноприклонень

Церква закликає до богопочитання, в якому беруть участь усі органи чуття, «аби людина всеціло, духом, душею і тілом, приносила Богові “словесну службу”»^[1]. За апостолом Павлом, «словесна служба» означає богопочитання, осмислене у Святому Дусі^[2]. Тому заклик Церкви є водночас і викликом. Тілесні дії – напозір найбільш очевидні, а тому і найбільш «неосмислені» і «безсловесні», адже ми дихаємо, навіть не задумуючись про це.

Існують загальнолюдські жести, значення яких вкрай важко зрозуміти помилково, наприклад, пропозиція розділити трапезу є знаком прихильності та спільності. Водночас більшість жестів глибоко закорінені в культурі окремих народів, а тому їх значення без подвигу постійного осмислення та переосмислення може затиратись і викривлятись^[3].

Один із таких жестів – поклони і коліноприклонення, які є частиною тілесної молитви у християнському богослужінні. Що Церква хоче виразити цими жестами? Пропоную крізь призму Святого Письма та історії розвитку християнського богослуження спочатку розглянути значення та розвиток практики коліноприклонення, а опісля – поклонів.

Коліноприклонення

Коліноприклонення засвідчене у Старому Завіті насамперед як жест^[4]:

– Наполегливої молитви: Соломон, побудувавши Єрусалимський Храм, молився на колінах, простерши руки до неба і просячи Бога замешкати у Храмі (2 Хрон. 6:13).

– Покаянної молитви: Ездра в розідраній одежі, прихиливши коліна та простерши руки до неба, возносив молитву каяття за народ (Ездр. 9:5).

– Притаманний молитві загалом: сказано про Даниїла, що він молився тричі на день, прихиливши коліна (Дан. 6:10).