«20 років “Молитвослова” – підсумки й перспективи»

28 квітня з нагоди 20-річчя видання україномовного Молитвослова з ініціативи Львівської архиєпархіальної літургійної комісії у співпраці з літургійною секцією кафедри Богословя УКУ відбулася науково-практична конференція «20 років «Молитвослова» - підсумки та перспективи».

У конференції взяли участь заступник голови патріаршої літургійної комісії УГКЦ +Йосафат Говера, викладачі літургійних предметів вищих богословських закладів УГКЦ, представники монастиря оо.Василіан, які долучились до видання цієї літургійної книги.

Владика Йосафат у своєму вітальному слові наголосив на особливій важливості таких літургійних видань для збереження і розвитку літургійного благочестя УГКЦ. Говорячи про відновлення літургійного благочестя УГКЦ після виходу з підпілля владика наголосив на обмеженій кількості офіційних літургійних видань і появі різноманіття літургійних традицій, що не завжди сприяло обрядовій одно згідності. Владика також закликав присутніх науковців до праці у царині літургійного богословя та традиції. Преосвящений Йосафат очолив молитву пасхальних часів, яка вібулась у каплиці св. Йоана Богослова у Богословському центрі УКУ.

О. Матей Гаврилів у своїй вступній доповіді представив ґенезу молитвослова та перспективи його перевидання. Зокрема, дуже важливим аспектом його доповіді був наголос на те, що праця над молитвословом не зупинилась. Зауваження до перекладу текстів, уставних неточностей нотуються і готуються до включення у перевидання «Молитвослова». О.Матей наголосив на потребі залучення ширшого загалу до праці нам створенням нового молитвослова для того, щоб ця книжка набула загально церковного виміру.

У доповіді д-ра Михайла Петровича обговорено календар Молитвослова, в якому зауважено, що з опусканням майже всіх текстів передсвять й післясвять (в порівнянні зі Зборником «Вечірня і Утреня» (Жовква 1937)), разом з ними й опущено понад 70 служб, як маловідомих так і більш відомих святих. Натомість додано служби Київських святих Володимира й Ольги, Бориса й Гліба, Антонія й Теодосія Печерських. Стосовно Господьських і богородичних свят, зауважено, що у Молитвослові назви свят дещо спрощені (в порівнянні з Римським Часословом 1950 р.), але недоцільно (з доктринального огляду) далі вживаються латинські назви «Непорочного Зачаття» й «Пресв. Серця Ісусового», від яких вже відмовився Римський Часослов. У дискусії прозвучала пропозиція, щоб літургісти приготовили для Синоду Єпископів пропозицію видалити з нашого церковного календаря найновіші запозичені свята (Євхаристії, Христа-Чоловіколюбця, Христа-Царя і Співстраждання Богородиці), у дусі відновлення  нашої літургійної традиції, до якого закликає ІІ Ватиканський Собор і пізніші Римські документи.

Д-р Василь Рудейко у своїй доповіді наголосив на необхідності ґрунтовніших досліджень літургійної спадщини. «Проблеми літургійного благочестя візантійської традиції не слід шукати перш за в уставних, богословських чи літургійних неточностях Молитвослова 1990 року. Вони набагато глибші і дальші аніж україномовний відповідник латинського бревіарія у візантійській традиції. 20-тиліття молитви молитвословом лише вказало на необхідність грунтовнішого перегляду богослужінь візантійської традиції для літургійного життя церков які їх використовують» - зазначив у своєму слові доповідач. Василь Рудейко висловив також ряд практичних рекомендацій для реформування майбутнього молитвослова. Серед іншого розмежування літургійних періодів та зосередження на відновленні основних богослужбових структур.

У доповіді: “Церковні благословення Молитвослова” викладачем кафедри богословя д-ром Петром Сабатом було представлено різницю в церковних термінах: Таїнство, посвячення (поставлення), освячення і благословення. Потім були представленні всі 7 благословень Молитвослова (Рим 1990) в порівнянні з тими, що містяться в Прийдіте поклонімося - Молитовнику (Львів 2005) і Требнику (Львів 2001). Порівняльний аналіз трьох вище поданих текстів благословень показав, що існують розбіжності серед даних видань, хоча всі вони вживаються у богослужбовій практиці сьогодні УГКЦ. Було підкресленно, що при виданні нового Молитвослова, Требника, чи Служебника де звичайно поміщаються церковні благословення прагнути зберегти однозгідність у всіх виданнях, тому що церковне благословення (в формі чину, чи самої тільки молитви) з огляду на свій спільнотний характер, повинно бути впорядковане і однозгідне у всіх офіційних виданнях літургійних книг УГКЦ.

Ряд доповідей завершила дуже цікава літургійно-богословська рецензія уставних питань Молитвослова працівника патріаршої літургійної комісії Максима Тима. Він зокрема наголосив на богословському значенні уставу та важливості збереження цілості літургійних форм. Основною критикою пана Тима було непослідовність та вибірковість використання літургійних текстів стихирного ряду. Серед іншого він також наголосив на практичній відсутності циклів передсвять і посвять, тексти яких а думку науковця у своїй більшості дуже цінні і допомагають краще увійти та пережити таїнства основних свят літургійного року.

Дискусії, внаслідок яких конференція вийшла поза свої заплановані часові рамки показала важливість таких заходів, а також засвідчила зацікавлення літургійними питаннями та готовість обговорювати їх на високому науковому богословському рівні.