Конференція "Джерела сучасного літургійного життя УГКЦ"

Патріарша літургійна комісія провела науково-практичну конференцію, присвячену статусу нормативних літургійних джерел УГКЦ

У Світлий Четвер 19 квітня у приміщенні Українського Католицького Університету відбулася науково-практична конференція «Джерела сучасної літургійної традиції УГКЦ», організована Патріаршою літургійною комісією, львівською архиєпархіяльною літургійною комісією та секцією літургійного богослов’я УКУ. Ця вже традиційна для пасхального часу літургійна конференція, зібрала науковців та студентів літургійного богослов’я, як також і ширше коло зацікавлених тематикою сучасного літургійного життя УГКЦ.

Після спільної молитви Пасхальних Часів зі вступним словом до присутніх звернувся голова Патріаршої літургійної комісії владика Венедикт (Алексійчук). Він наголосив, що завданням всіх літургістів є досліджувати літургійну традицію, цінувати її та поглиблювати її розуміння передусім для практичної молитви. Зокрема владика відзначив, що «богослужбові тексти ніколи не писалися за письмовим столом; найперше вони є вираженням досвіду Бога. Богослужбова традиція ніколи не залишається сталою, вона постійно розвивається». Ряд доповідачів представили огляд та аналіз статусу, богословського значення та актуальності літургійних артикулів Берестейської Унії, Замойського та Львівського соборів.

Зокрема о. Михайло Димид, висвітлюючи канонічно-літургійну проблематику сучасної молитовної традиції УГКЦ, наголосив на її невідривності від еклезіологічного світогляду церкви. Основний акцент доповідач поставив на тому, що офіційною традицією є самі літургійні книги, видані главою церкви.

Цікавим спостереженням для всіх учасників конференції став той факт, що не зважаючи на унікальність артикулів Берестейського порозуміння 1596 р. для самосвідомості УГКЦ, їх немає в переліку офіційних документів, які мали б формувати літургійне життя церкви. Натомість, частіше можна зустріти покликання на Замойський (1720 р.) та Львівський (1891 р.) собори, відомі передовсім своїми латинізуючими тенденціями.

Особливе зацікавлення викликала досить критична стосовно офіційного сьогодні Типика Ісидора Дольницького доповідь д-ра Ігоря Василишина. Серед іншого доповідач наголосив, що “Типік о. Дольницького є не парафіяльним, а монашим, а сам о. Дольницький, правдоподібно, був одним із перших, або навіть першим, хто застосував на практиці принцип порівняльної літургіки”.

Розрив між літургією і богослов’ям є однією з найсерйозніших проблем літургійного благочестя Церкви. Це неодноразово підкреслювали як доповідачі так і дискутанти. “Без “синхронізації” літургійного благочестя та богословської традиції неможливо сподіватися на якийсь успіх майбутнього літургійного оновлення” — наголосив у своїй доповіді д-р Ендрю Квінлан.

На завершення конференції преосвященний Венедикт подякував доповідачам та учасникам конференції за виголошені доповіді та дискусію, і заохотив до співпраці із Патріаршою літургійною комісією у формуванні сучасної літургійної молитви церкви. 
Планується публікація матеріалів конференції.