пʼятницю, 29 березня 2013 р.

Колір риз у Хрестопоклінну неділю

Цьогоріч свято Благовіщення святкуємо разом із Хрестопоклінною неділею. Окрім інших питань літургійної практики, виникає питання літургійної барви у випадку такого свята. Свято Благовіщення має особливий статус серед інших богородичних свят зокрема тому, що в більшості випадків його святкують у часі Великого посту чи П’ятдесятниці.
Що стосується літургійної барви, необхідно розрізнити дві особливості, на які слід звернути увагу. У першу чергу йдеться про поєднання богородичного свята із недільною службою, яка, відповідно до Типика має перевагу над богородичним святом у всьому, окрім читання Євангелія: «служба свята поєднується з недільною октоїха, яка бере перше місце»1. Це означає, що недільна служба переважає над службою свята, тому ризи мали би бути відповідні неділі — тижневому святкуванню Воскресіння Христового — світлої барви.
Інше питання стосується Хрестопоклінної неділі. У народі цю неділю вважають постовим днем, хоча сама служба свята та логіка його святкування не носять виразного постового характеру. Поклоніння хрестові у Хрестопоклінну неділю не є виразом покаяння, а радше виявом тріумфу хреста над смертю. Віддавна постовими днями у період Чотиридесятниці вважали лише будні дні від понеділка до п’ятниці, з яких винятком було лише святкування свята Благовіщення. Усі неділі включно із Хрестопоклінною вважали святковими днями, а тому такими, в які можна було звершувати Літургію — святкування Воскресіння Христового.2 Поклоніння хрестові Господньому, висловлене у тропарі “Хресту Твоєму покланяємся, Владико, і святе Воскресіння Твоє славім”3 відсилає також до традиції моління хрестовоскресних канонів у всі неділі Октоїха. І тоді, споминаючи страждання і воскресіння, ми не робимо із недільного дня постового, не одягаємо постових риз, але, відповідно до давньої традиції, на якій так наголошував св. Йоан Золотоустий, поминаючи Воскресіння, говоримо про хрест і, поминаючи хрест, оспівуємо воскресіння. Ризи цієї неділі, таким чином, мали би бути світлими.
Відповідно до уставу співпадіння Благовіщення із Хрестопоклінною неділею звершують Літургію св. Василія Великого, що означає також, що служба Хрестопоклінної неділі переважає над службою Благовіщення.
З цього огляду при співпадінні свята Благовіщення із святом Хрестопоклінної неділі слід вживати звичайної для неділь великого посту барви — світлої.

Із синаксаря Хрестопоклінної неділі: "Цієї неділі, третьої в пості, святкуємо почитання чесного й животворного хреста з наступної причини: Тому що 40-денним постом якось і ми розпинаємося, занапащені пристрастями стаємося огірчені, і знеможені, то ставиться перед нами чесний і животворний хрест, щоб він нас відсвіжив, покріпив, пригадав нам страсті Господа нашого Ісуса Христа та нас потішив... Подібно, як ті, що, відбуваючи довгу й тяжку дорогу, чуються змучені, і коли знайдуть дерево багате в тінисте листя, трохи там відпочивають і, наче відмолодившись, ідуть у дальшу путь, так і сьогодні, в часі посту й посеред прикрої дороги й подвигу, святі Отці посадили життєдайний хрест, щоб дав нам відпочинок і прохолоду та щоб нас, утомлених, зробив мужніми й легкими до дальшого труду... Або, коли надходить цар, то найперше несуть перед ним його знамена й берло, а відтак він сам приходить, тішиться і радіє, а з ним радіють його піддані, так і Господь наш Ісус Христос, який бажає показати нам свою перемогу над смертю і славне явління у дні Воскресення, посилає наперед своє берло, царське знамено — животворний хрест, що наповнює нас радістю і прохолодою та приготовляє нас, скільки це можливо, прийняти і самого Царя та славити світлого Переможця... Тому що хрест зветься деревом життя і є тим деревом, що було посаджене серед едемського раю. Святі Отці посадили хресне дерево посеред 40-ці, пригадуючи нам і про лакімство Адама, і про його зцілення цим деревом, бо, живлячись ним, уже більше не вмираємо, але ще дужче оживляємося... ".


Патріарша Літургійна Комісія
1 Типик. Української Католицької Церкви.Видавництво оо. Василіян. Рим 1992, с. 89.
2 «Установлено, пише Вальсамон, щоб дні посту були днями печалі і сокрушення, очистительні для кожного відповідно до гріхів його. Але приносити Богу жертву означає святкувати свято, що є нічим іншим як радістю. Як же може хтось виливатись у той сам час в скорботі і в радості? А тому постановили Отці, щоб не було приношення Жертви протягом всієї Чотиридесятниці, окрім субот, дня недільного і Благовіщення. Бо в ci дні ми прийняли повеління святкувати, а не плакати, чи постити, чи схиляти коліна».
3 Цей піснеспів є частиною воскресного тропаря “Воскресіння Христове видівше”, який співаємо на кожній недільній утрені.

22 коментарі:

  1. Відповіді
    1. Благовіщення (з двома "н"): http://sum.in.ua/s/blaghovishhennja , http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/2349-blaghovishhennja.html
      Щодо духу стихир: "Богослуження цієї неділі майже нічого не говорять нам про хрест як символ терпіння, покути чи пониження, а радше величають святий хрест як символ радости, символ перемоги і тріюмфу, що завершує світле Воскресення".(о.Ю.Катрій) Те саме і в Синаксарі.
      Митрополит Андрей Шептицький у своєму посланні "Про почитання святого хреста" каже: "Не можна яскравіше й величавіше представити суті почитання хреста, як це представлено у Хрестопоклонну неділю. Наш обряд завжди лучить це почитання з почитанням Воскресення: "Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, і святеє Воскресення Твоє славимо". Це християнське поняття хреста. Поза ним християнин бачить славу воскресення і радости вічного блаженства".
      Питання кольору риз не може бути досить древнім, оскільки чіткості щодо нього не було у східних церквах. У більшості те, що ми маємо, запозичене від римо-католиків, тому дискутувати, вживаючи аргумент давності є недоречним. Аргументом давності можна оперувати, керуючись логікою служіння Літургії у певні дні або відсутністю такого служіння. У дні посту і покаяння євхаристійної Літургії немає, а коли вона є, тоді немає посту чи покаянних практик. Цей аргумент можна вважати аргументом давньої традиції.

      Видалити
    2. Автор видалив цей коментар.

      Видалити
  2. Відповіді
    1. Не зовсім погоджуюсь із тим, що спів "Хресту Твоєму покланяємось, Владико..." неможливо уявити собі без постових риз. Кожної неділі ми співаємо його на утрені у тропарі "Воскресення Христове видівши ...", частиною якого він є. І дещо змінений на "Господи воззвах" неділі 6-го гласу. Те саме і з поклонами. Поклони у неділю радше є висловом почитання аніж покаяння. Окрім поклоніння хрестові ніяких інших поклонів устав не приписує, більше того, відповідно до уставу тут домінує воскресна служба, читають воскресне євангеліє, навіть євангельську стихиру треба співати після відпусту. Не бачу чому недільний чин служіння - у світлих ризах - мав би поступитися постовому чи покаянному?

      Видалити
    2. Автор видалив цей коментар.

      Видалити
    3. Треба розрізняти піснопіння хресні і хрестовоскресні.

      Видалити
  3. Прошу не вживати о. Катрія чи митр. Шептицького як літургічних експертів. Цитата напр. з Ока, це що інше.
    Маю десятки (!) різноманітних типіків, і сам співаю в церкві по знамені, вживаючи, в основному, древлеправославний текст. Сьогодні співав (на Єрусалимській утрені) стихиру по славослов'ї знаменем на он с аненайками! Прям как святогорский тирирем!

    ВідповістиВидалити
  4. Проблема в тому, що постові традиції в нас все інше окрім однорідності і говорити про якісь традиції треба дуже обережно.
    Наведу кілька прикладів які, можливо, дещо унаочнить. По-перше, невідомо як рахувати 40 днів посту. По-друге, невідомо чому неділя блудного сина святкується двічі (ще раз в 2 неділю посту). По-третє, суботи і неділі це піст чи не піст? Далі, Літургія Передосвячених Дарів в п'ятницю ввечір це причастя за п'ятницю чи суботу і якщо останнє, то для чого ще літургія Івана Золотоустого?
    Питань набагато більше ніж відповідей на них. Необхідна серйозна літургійна реформа і на початку століття православні були цього більш ніж свідомі.
    Я розумію, що Симеон Солунський і все таке, Церковне Око, типіки ітд., часто ми просто обожнюємо тексти, написані людьми для певної епохи і в певний час.
    Не розумію чому Катрій і Шептицький не можуть бути авторитетом у цих питаннях, а Симеон Солунський чи автор Церковного Ока можуть? Вони такі ж люди і, як на мене, знавці молитовної традиції.
    Те саме щодо Марусини чи ше якихось там наших "давніх" традицій. В нас їх гори і не факт, що вони правильні. Думаю традиція клякання в неділі посту дуже давня, але абсолютно неправильна. Те саме стосується, наприклад, часу богослужінь. Моління утрені з каноном Критського в четвер ввечір - традиція давня, але неправильна. Літургія Василія з вечірнею в Великий Четвер чи Велику Суботу зранку чи навіть в 3 годині пообіді є давньою традицією, але неправильною. Приклади цього можна приводити дуже багато. Проблема не в типіках чи думках пізніх Отців, але в тому, що ми їх занадто некритично сприймаємо. Написано стояти на голові, стоїмо, написано падати хрестом, падаємо і заміняємо здоровий глузд і дух богослужіння буквою припису, навіть не досліджуючи чи в історії не сталася помилка.
    Сьогодні треба частіше дивитись в історію, якщо ми не хочемо стати обрядовірами.

    ВідповістиВидалити
  5. позиція Ігора мені виглядає більш правильною! лиш зауважу, що у випадку, якщо Благовіщення є храмовим святом, то в Хрестопоклінну ризи - блакитні! (і звільнення від посту ;-) )
    також, на мою думку, слід підкреслити, що всі "хрестові" празники традиційно святкуються в багряних ризах і є ПОСНИМИ днями! і хрестопоклінна неділя тут не мала б бути (і не є!) виключенням. 40-десятниця починається понеділком і завершується пятницею перед лазаревою суботою (про це чітко пише тріодь) і тріодь теж не передбачає послаблень посту (як це дозволив наш синод) на суботи і неділі, тож нікому і в голову не приходило, що хрестопоклінна неділя не є посним днем (і тут є недогляд рішень нашого синоду щодо посту в цю неділю - піст(як і барва риз) мав би бути аналогічним до посту на Воздвиження). Також, подібно як в православних під час тижня служать в чорних ризах а в неділі посту - у фіолетових, думаю було б доречним нам служити в інші неділі великого посту принаймні в темно-жовто-багряних ризах (а в суботи, крім акафістової , і так служимо в багряних, бо то заупокійні суботи (і перша - мученика))... а в лазареву суботу (першу після чотиредисятниці) - в світлих. а в квітну неділю - в зелених.

    ВідповістиВидалити
  6. Щодо обчислення Чотиридесятниці, не все так просто, як пише у стихирах :) На християнському Сході існують три давні способи числення днів посту: від понеділка до п'ятниці перед Лазаревою (разом із суботами-неділями), від Сирного понеділка до Пасхи (без субот і неділь) та від понеділка першого тижня до Пасхи (знову ж, без субот і неділь, але тут немає 40 днів - 36,5 - десятина року). Якщо вже говорити про літургійні тексти, то зверніть увагу, приміром, на прокімени постових часів та вечірень, які беруться послідовно з псалмів від 1 до 136 починаючи з понеділка першого тижня і аж до Страсної середи.
    Нмсд, служіння "православних" у фіолетових (а, подекуди, і в чорних!) ризах у неділі посту - викривлення суті самого недільного дня. Така практика ні в якому разі не може бути нормативною чи зразковою. Як-не-як кожна неділя (навіть постова) була і залишається днем зустрічі Церкви з Женихом, що виходить із гробу. Тому похмурі ризи у цей день - явний моветон.

    ВідповістиВидалити
  7. ооо! а "похмурі" ризи на свято Воздвиження, яке випаде в неділю? а "похмурі" ризи на Навечіря Різдва і Богоявління (православні в Україні служать в білих)? не все так однозначно... зрештою я теж не прихильник багряних риз в нелділі посту, але оскільки богослуження цих неділь носить особливий (в тому числі і посний) характер, то думаю що і ризи могли б вирізнятися (як я пропонував - темно-жовті з багряною підкладкою)... насправді розумію дрібязковість цієї дискусії, бо ж не це головне.. та й барва риз є традицією відносно "молодою" і не повсюдною...

    ВідповістиВидалити
  8. Відповіді
    1. Ігоре, я думаю, що постанова вселенського собору щодо того, що неділі, суботи та свято Благовіщення протягом Великого посту не є постовими днями є достатньо вагомим аргументом, як мінімум для того, щоб почати дискусію.
      До недавнього часу мало хто говорив про стояння чи клячання під час причастя, посилаючись на традиції нашої церкви. Те саме стосується вживання губки, причастя дітей, хрещення через занурення (узаконені на Замойському синоді) та багато інших літургійних питань. Сьогодні ми дискутуємо на ці теми і беремо до уваги все різноманіття аргументів.
      Звичайно, є багато чого неоднозначного, але літургійну традицію необхідно осмислювати і піддавати критиці деякі "усталені" на Львівському соборі постанови. Тим більше, що сам цей собор дуже часто не є достатнім авторитетом для винесення остаточних рішень. Тому треба просто по-новому ставити питання і шукати на них нових рішень, беручи до уваги всю неоднозначність нашої постової практики.

      Видалити
  9. Ну чому одразу "ооо!" :)
    Одна річ "нагнітання постової атмосфери" недільного богослужіння, яке ми бачимо у православних (до слова, не тільки через колір риз, але й служіння без "ілюмінації" чи клякання на спів "Покаянія отверзи ми двері..."), а інша річ Воздвиження - "вереснева" алюзія страсної Пасхи. До слова, у Єрусалимі, приміром на це свято служать у зелених, а сербський Типик взагалі на увесь час приписує світлі ризи, залишаючи темні для Чотиридесятниці і парастасів-похоронів. Все ж на Воздвиження у нас служать радше у багряних, аніж у фіолетових - традиція перших давніша. ми не служимо у фіолетових.
    Щодо навечір'я Різдва-Богоявлення, то ці дні справді постові, однак сам цей піст - особливий, відмінний від Чотиридесятниці (чи, точніше, від Страсного тижня). На Царських часах у навечір'я Різдва-Богоявлення ще можна уявити багряні ризи, а от постові ризи на вечірні з Літургією - старовинному нічному чуванні, - як пропонує Молитвослов, - це дійсно "звих".

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Я, наприклад, вважаю, що вживання зелених риз у свята хреста Господнього є набагато адекватнішим, якщо брати до уваги літургійні тексти навіть свята Воздвиження.

      Видалити
    2. Цікаве підкреслення думки про "животворящість" Хреста, який є "на землі насаджене живоносне древо".

      Видалити
  10. Приписи Сербського типика цікаві, однак, також треба критично їх трактувати, бо тут вже знаходимо таку непослідовність як припис про переодягання риз із темних у світлі у Велику Суботу перед Євангелієм, що в принципі також свідчить про пізнішу традицію.)

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. 100 відсотків згідний! Просто цікаво, "як у них там" :)

      Видалити
    2. Автор видалив цей коментар.

      Видалити
    3. Ігоре, я якраз це і маю на увазі. Дискусію треба переводити із "традиційного" - бо так все було - у богословське - а яке ж значення цього всього і контексті цілості літургійної традиції. Не "як робити" має бути основним питанням, а "чому так робити".

      Видалити
  11. До слова, чув цікаву думку про те, що на Стрітення треба служити в зелених ризах, "бо зима з весною зустрічаються" :)

    ВідповістиВидалити