У катехизмі нашої церкви, коли мова
йде про тижневе коло богослужінь, зазначається зокрема й таке:
Традиція церковного співу на вісім гласів випливає з події Пасхи –
«Восьмого дня». Повне «восьмигласся»
триває вісім тижнів. Зібрані воєдино,
моління восьми гласів складають книгу під назвою Октоїх. … із гласів, наче зі щаблів, вибудовується
«духовна драбина» між теперішнім часом і Днем Господнього Пришестя. Щороку спорудження цієї «драбини»
розпочинається в Томину неділю й завершується у Квітну. «Пасхальний час»
тижневих кіл неначе «оперезує» історичний час і дає нам змогу сприймати все
життя у світлі пасхальної радості.
Одним із основних завдань справжньої
живої Церкви є удоступнювати вірним молитовні тексти не лише друкуючи їх як літургійною
мовою так і перекладами. Проте надрукувати текст і подати його на вживання церковним
спільнотам є лише половиною справи. Літургійний текст, для того, щоб бути живою
молитвою Церкви, а не просто даниною традиції, потребує постійного
переосмислення богословів, істориків, літургістів, фахівців душпастирських
дисциплін.