ІНСТРУКЦІЯ
ЗАСТОСУВАННЯ ЛІТУРГІЙНИХ ПРИПИСІВ КОДЕКСУ КАНОНІВ СХІДНИХ ЦЕРКОВ
ВСТУП
1. Таїнство спасіння в історії та літургії
Отець, незбагненний та незмінний, об’явив
людському роду своє таїнство, свій план любові, здійснений Сином у Святому Дусі
заради спасіння людства. Під час творення Він покликав до існування всесвіт і
зробив його прекрасним для людини, яку створив за своїм образом і подобою (пор.: Бут. 1, 26). І коли людина
пізнала гіркий досвід гріха, Отець не зрікся її, а перев’язав їй рани своїм
милосердям, даруючи спасіння і примиряючи з собою праотців, патріархів і
праведників, увесь родовід вибраних через укладення союзу зі своїм народом.
Коли настала повнота часу, дією Святого Духа
Слово стало тілом з Діви Марії, прийнявши в дівичому лоні людську природу.
Живучи серед людей і звіщаючи словом і знаками Євангеліє Царства, Христос так полюбив Церкву, свою
Обручницю, що віддав себе як найвищу жертву на хресті, щоб змити з неї будь-яку
пляму і зодягнути її у красу і велич. У Пасхальному таїнстві Його смерті і
воскресіння, Він, нова Пасха, жертва всепалення і священик, зілляв на Церкву
кров і воду, символ святих таїнств, і зіслав на неї дар Святого Духа. Увійшовши
ж у небесне святилище, Він заступається за людство (пор.: Євр. 7, 25). Відтоді Церква, як Його Обручниця і Його Тіло,
крокує в часі і просторі, завжди єднаючись з небом і прямуючи до вічного шлюбу
у сопричасті святих, ніколи не перестаючи кликати і взивати до Нього, аж до
часу Його другого пришестя.
